Сибірська виразка – небезпечне захворювання

Сибірська виразка (сибірка) – гостре, інфекційне захворювання, що вражає всі види сільськогосподарських, домашніх і диких тварин та людей.

Небезпека захворювання, в першу чергу для не щеплених від нього тварин, полягає в тому, що збудник належить до числа мікробів, які для свого довготривалого виживання при певних умовах можуть утворювати спорову форму, що знаходячись в ґрунті декілька десятків років може зберігати патогенність ( здатність викликати захворювання).

Інфікування людини відбувається при догляді за хворими тваринами, розтині трупів, зніманні шкіри, розробці туш, при вживанні в їжу м’яса хворих тварин. Мають місце випадки зараження людини через інфікований грунт або забруднені спорами предмети.

Вхідними воротами для збудника можуть бути пошкоджені шкіра, слизові оболонки шлунково-кишкового тракту і дихальних шляхів. В медичній літературі немає даних про інфікування збудником сибірської виразки від хворої людини до здорової. Хворий на сибірку є «біологічним тупиком збудника інфекції» і є безпечним для оточуючих.

Проте хворі тварини виділяють збудника в навколишнє середовище протягом всього захворювання з сечею, випорожненнями, кров’яними виділеннями легенів. Після загибелі тварини зараженими залишаються всі органи і тканини, зокрема шкіра, шерсть, кістки, роги, копита, кров.

Інкубаційний період з моменту потрапляння збудника і до появи перших клінічних ознак захворювання у середньому становить 2-3 дні, рідше до 2 тижнів.

Клінічно захворювання може проявлятися у вигляді карбункулу, який розташовується на відкритих ділянках тіла. Найчастіше це пальці, долоня, передпліччя. Розвиток карбункула відбувається у декілька етапів: на місці вхідних воріт інфекції з плями червонувато-бузкового кольору послідовно розвиваються папула червоного кольору, кров’яна бульбашка, виразка, покрита темно-коричневою кіркою.

Для лікування сибірської виразки на сучасному етапі ефективні антибактеріальні препарати, в т.ч. пеніцилінового ряду.

Для профілактики сибірської виразки серед тварин щороку плануються і проводяться комплексні ветеринарно-санітарні заходи, серед яких є щеплення домашніх тварин, ветеринарно-санітарний контроль продуктів тваринного походження на ринках, тощо.

Враховуючи шляхи і основні чинники передачі збудника сибірської виразки, населенню необхідно пам’ятати про небезпеку подвірного забою тварин без ветеринарного огляду, придбання м’яса в місцях «стихійної торгівлі», тощо, а також про необхідність термінового звернення за медичною допомогою в разі прямого контакту з твариною з підтвердженим діагнозом сибірки та при наявності перших ознак захворювання. Особлива увага сільських жителів повинна бути приділена місцям випасання домашніх тварин та місцям, де раніше були розміщені худобомогильники.

 

 

Кіровоградське

районне управління Головного

управління Держпродспоживслужби

в Кіровоградській області

Соколівська сільська рада повідомляє про початок розроблення містобудівної документації – генерального плану села Вишняківка .

Відповідно ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Соколівська сільська рада повідомляє про початок розроблення містобудівної документації – генерального плану села Вишняківка .

Підстава для розроблення: рішення Соколівської сільської ради від 13 листопада 2019 року № 2956/1 «Про надання дозволу на виготовлення генерального плану села Вишняківка».

Замовник: Соколівська сільська рада. Мета проекту: розроблення генерального плану села Вишняківка у відповідності до чинного законодавства та з врахуванням перспективи розвитку населеного пункту. Пропозиції щодо врахування в містобудівній документації інтересів фізичних та юридичних осіб подавати в письмовій формі до виконавчого комітету Соколівської сільської ради за адресою : 27641  село Соколівське, вул. Шевченка, 23, Кропивницького раойну, Кіровоградської області. Строк подання пропозицій: протягом двох місяців з дня опублікування повідомлення про початок розроблення містобудівної документації – Генеральний план села Вишняківка. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

Що таке африканська чума свиней і в чому її небезпека

 Африканська чума свиней (АЧС) — контагіозна вірусна геморагічна хвороба, яка перебігає гостро, підгостро, хронічно безсимптомно й характеризується лихоманкою, геморагічним діатезом, ціанозом шкіри, некродистрофічними змінами паренхіматозних органів і високою летальністю, що призводить до значних економічних збитків. Входить до переліку особливо небезпечних (карантинних) хвороб тварин та списку інфекційних та інвазійних хвороб тварин. Як зазначають міжнародні експерти Клаус Депнер, Аго Пертель, Вітторіо Губерті — АЧС, (Генотип ІІ, що циркулює у східній Європі) не є хворобою з високим ступенем заразності, оскільки не проявляє ознак швидкого поширення в стаді сприйнятливих тварин. Тобто, АЧС, на відміну від ящуру, грипу чи класичної чуми свиней — це інфекція, що повільно поширюється в стаді і можуть пройти тижні, а то й місяці, поки в стаді інфікуються всі тварини. Зазвичай першими страждають 1-2 тварини, згодом, вірус поширюється на все стадо. «Типові» клінічні ознаки хвороби спостерігаються уже тоді, коли заражена велика кількість тварин. Це одна із найбільш небезпечних хвороб свиней, оскільки характеризується високою смертністю, значними економічними збитками, зумовленими відсутністю вакцини, запровадженням спеціального режиму для свиногосподарств, обов’язковістю дотримання ветеринарно-санітарних вимог до утримання свиней, витратами на проведення моніторингових та діагностичних досліджень, організацію профілактичних та ліквідаційних заходів, в разі загрози чи виникнення хвороби та торговельними обмеженнями, що запроваджуються для недопущення її розповсюдження. Вірус африканської чуми свиней не становить небезпеки для людини. Що необхідно знати пересічному громадянину про Африканську чуму свиней (АЧС) ? Що АЧС не становить небезпеки для людей. Більш детально…

Що треба знати про сказ

 

Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу. Захворювання характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи. У разі зволікання з наданням кваліфікованої медичної допомоги смерть неминуча. 

Людина заражається під час укусу, або коли слина, хворих тварин, потрапляє на слизові оболонки чи пошкоджену, через подряпини, шкіру.

У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки. Вакцинована тварина, якщо його покусала хвора тварина, не є джерелом зараження. Важливе значення в поширені вірусу сказу має процес синантропізації хижаків, наближення місця їх мешкання до населених пунктів і контакти з безпритульними собака і  котами, яких на жаль через безвідповідальне ставлення господарів до своїх улюбленців, багато. Для безпритульних тварин, зокрема собак, укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі.

Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання. Хвора тварина стає пригніченою лежить, втрачає апетит. Наприкінці другого дня виникає неспокій, собака намагається сховатися в куток (під ліжко в будку), хапає ротом повітря, може розгризати свою загоєну рану, ковтає неїстівні предмети, нападає на людей. Період збудження триває 3-4 дні, гине – на 6-8 день хвороби. Це класична картина. Але  у разі захворювання поведінка тварини змінюється, що має насторожити господаря.

 

Для того, аби захистити себе і оточуючих від сказу, необхідно виконувати кілька простих правил:

– необхідно дотримуватися встановлених правил утримання домашніх тварин (собак, кішок) і щорічно в обов’язковому порядку приводити своїх улюбленців до державної ветеринарної лікарні за місцем проживання для проведення БЕЗКОШТОВНОГО профілактичного щеплення проти сказу;

– у випадках змін в поведінці домашньої тварини, отримання ним ушкоджень від іншої тварини, смерті без видимих на те причин необхідно обов’язково звернутися до ветеринарного фахівця для встановлення спостереження або з’ясування причини смерті тварини;

– від укусів тварин часто страждають діти, тому необхідно постійно проводити з ними роз’яснювальну роботу і намагатися уникати непотрібних контактів з тваринами, особливо дикими або бездоглядними;

– слід нагадати дитині про необхідність інформування дорослих у випадку навіть незначних ушкоджень, нанесених тваринами;

– не слід підбирати на дачі, в лісі, на вулиці диких і бездоглядних домашніх тварин або варто знайти можливість у короткий термін показати його ветеринарному лікарю для проведення огляду та вакцинації від сказу;

– слід більш відповідально ставитись до підбору тварини та ні в якому разі не брати тварину «на літній дачний сезон»: викинувши його, ви збільшуєте тим чином кількість бездоглядних тварин і підвищуєте ризик виникнення сказу;

– не слід позбуватися тварини, яка покусала або подряпала людину, її потрібно негайно доправити до найближчої ветеринарної клініки для огляду, утримання під наглядом спеціалістів протягом 10 днів та вживання заходів згідно з чинною інструкцією;

– при появі диких тварин на території населених пунктів потрібно вжити всіх запобіжних заходів із забезпечення безпеки себе та  близьких, оскільки здорові дикі тварини, як правило, уникають зустрічі з людиною;

Перша медична допомога після укусу

Якщо вас укусила чи обслинила тварина (особливо дика чи безпритульна), негайно зверніться до лікаря! Якщо тварина домашня, попросіть власника надати документи, що підтверджують її щеплення. Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, миючими засобами, дезінфектантами для обробки ран (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду). Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу. Якщо немає впевненості в тому, що тварина була здоровою, вам обов’язково мають зробити щеплення вакциною. Таких щеплень має бути 6: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні.

Бережіть себе! Ваше здоров’я у ваших руках! Дбайте про нього та пам’ятайте про безпечну поведінку з незнайомими тваринами.